Меморіал

МЕМОРІАЛ

Слов’янської міської територіальної громади

Макаренко Микола Павлович

Микола Макаренко народився 21 грудня 1943 року в селищі Новоайдар Луганської області. У 1958 році закінчив 8 класів місцевої школи. Продовжив навчання у Луганському ПТУ № 6, яке закінчив у 1961 році. Після цього два роки працював на цілині.

У 1964-1968 роках навчався у Луганському будівельному технікумі, у 1970-1975 роках - на будівельному факультеті Луганського машинобудівного інституту. Основну частину трудового життя – більше тридцяти років – присвятив роботі інженером-конструктором у Луганському державному інституті проектування містобудівництва, де працював до 2003 року.

У 1996 Миколу Макаренка обрали головою місцевого гаражного кооперативу «Нива». Роки були складні, але Микола Павлович зміг не тільки утримати товариство «на плаву», але й багато зробив для нього як господарник. Очолював кооператив впродовж 15-ти років.

У родині Миколи Макаренка виросли двоє синів. Чоловік дуже любив своїх дітей, брата та сестру. Смерть дружини Раїси, яка пішла з життя у 2002 році, переживав дуже важко.

Згодом він зустрів свою майбутню супутницю життя – жительку Слов’янська Галину Зайцеву. Разом вони у 2003 році переїхали до нашого міста та оселилися у будинку родичів Галини Іванівни на Словкурорті.

«Микола Павлович дуже полюбив наше місто, особливо солоні озера, - пригадує вона. - До 2014 року він часто їздив у свій рідний Луганськ. Події 2014-го вразили його, він дуже переживав. І у Луганськ не повернувся, не визнав там чужої влади».

За своєю натурою Микола Макаренко був дуже активною та працьовитою людиною. Справжній майстер на всі руки - і тесляр, і слюсар, і зварювальник. Любив важку роботу, де потрібна кмітливість, прийняття складних рішень. Сусіди пам’ятають його як працелюбного, чуйного, невтомного чоловіка.

«Йому подобалося давати нове життя старим речам, - розповідає пані Галина. – Він любив, щоб все працювало - техніка, водопровід, електроприлади. Ніколи нічого не лишав «на потім».

Після початку повномасштабного російського вторгнення Микола Макаренко був готовий йти захищати свою Батьківщину, але зробити це не дозволив йому поважний вік – на той момент чоловіку було вже 78.

Миколу Павловича пригнічувала війна, і він із головою пішов у роботу. До останнього дня цікавився хімією, історією, астрономією. Його улюбленою книгою була «Єнеїда» Котляревського.

Микола Макаренко загинув 29 червня 2024 року на подвірʼї власного будинку на вулиці Лисенка внаслідок ворожого обстрілу касетними боєприпасами. Його тіло було кремовано, урну із прахом Галина Зайцева зберігає вдома. Сподівається, що прах Миколи Павловича колись вдасться поховати на його батьківщині.

Вічна та світла пам’ять!