Меморіал

МЕМОРІАЛ

Слов’янської міської територіальної громади

Луценко Станіслав Валерійович

солдат, водій-майстер ремонтної майстерні ремонтно-відновлювального батальйону військової частини А7014

Народився в Слов’янську. У 2012 році закінчив Билбасівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, після чого одразу почав трудову діяльність. Був монтажником, але опановував й інші професії – водія, зварювальника, тощо. Працював на підприємстві «Донметмашспецстрой». Брав участь у будівництві нового велокомплексу в Лимані, об’єкту на заводі «Азовсталь» у Маріуполі.

З початком повномасштабного російського вторгнення хлопець залишився без роботи. У серпні 2022-го року вирішив піти на фронт добровольцем. «Коли він сказав мені про це, я попросила його все як слід обдумати, - пригадує мати Станіслава Світлана Луценко. - Але він не змінив свого рішення».
Уклавши контракт із ЗСУ, вивчав бойову справу у навчальному центрі «Десна», після чого ще три місяці вдосконалював навички у піхотному училищі Національних Збройних Сил Латвії.

На фронті брав участь у бойових діях на різних напрямках Донеччини. За бойові заслуги був нагороджений медаллю «Ветеран війни».

Станіслав Луценко загинув 15 серпня у бою в районі села Невське Сватівського району Луганської області від смертельних поранень внаслідок мінометного обстрілу. До своїх 29 років він не дожив місяць.

Станіслава поховали на кладовищі в районі селища Андріївка. У нього залишились батьки та молодший брат.

Вічна пам’ять та вічна слава Герою!